Береш викрутку-індикатор, тицяєш у розетку — і вже через секунду розумієш, де фаза. Але це тільки половина справи. Бо часто трапляється так: старий будинок, проводка ще радянських часів, і ніякого заземлення там просто немає фізично. І тоді доводиться крутитись, шукати нуль і фазу іншими способами, а “землю” імітувати чи взагалі обходитись без неї (хоча це вже інша розмова, і небезпечна).
У цій статті розберемо, як практично визначити всі три провідники — без зайвої теорії, зате з конкретними діями.
Що взагалі означають ці три провідники
Фаза — це той провід, через який до вас приходить напруга з підстанції. На ній завжди є потенціал відносно землі, приблизно 220 В у побутовій мережі.
Нуль (нейтраль) — робочий провідник, який замикає коло. Разом з фазою вони утворюють ланцюг, по якому тече струм до навантаження і назад.
Земля (захисний провідник, PE) — не бере участі в роботі схеми, вона потрібна виключно для безпеки. Якщо на корпусі приладу випадково опиниться фаза (пробило ізоляцію, наприклад), земля відводить струм і спрацьовує автомат або УЗО, а не б’є людину.
За кольором в сучасній проводці все більш-менш стандартизовано:
- фаза — коричневий, чорний, червоний, білий (варіанти можуть бути);
- нуль — синій або блакитний;
- земля — жовто-зелений.
Але кольори — це орієнтир, а не гарантія. Електрик за 15 років роботи міг наплутати, попередній власник квартири міг “допомогти” з ремонтом, або взагалі проводка радянська, де кольорова маркування не дотримувалась взагалі. Тому колір — це підказка, а перевірка приладом — обов’язкова.
Індикаторна викрутка: найпростіший спосіб
Найпоширеніший інструмент для швидкої перевірки — однополюсна індикаторна викрутка. Коштує копійки, є в кожному господарському магазині.
Принцип роботи простий: усередині стоїть неонова лампочка і резистор. Коли торкаєшся жалом фазного провідника, а пальцем — контактної площадки на рукоятці, через тіло людини (опір достатньо великий, струм мізерний, тому не небезпечно) замикається слабке коло, і лампочка засвічується.
Як користуватись:
- Візьміть викрутку так, щоб палець торкався металевого контакту на верхній частині ручки.
- Торкніться жалом оголеного кінця провідника або клеми.
- Якщо лампочка світиться — це фаза.
- Якщо не світиться — це або нуль, або земля.
Мінус такого способу — він не розрізняє нуль і землю. Обидва варіанти дадуть однаковий результат: лампочка не загориться. Тому для повної картини індикаторної викрутки часто недостатньо.
Ще один нюанс — чутливість. Дешеві китайські моделі іноді “бачать” фазу навіть на нулі через наведення, особливо якщо проводка стара і погано ізольована. Тому якщо результат сумнівний, краще перевірити ще й мультиметром.
Двополюсний індикатор — точніший варіант
Є ще пристрої на кшталт “Мультиметр-індикатор” або двополюсні пробники з підсвіткою і дисплеєм (наприклад, популярні моделі типу Ресанта, ІН-1 та подібні). Вони працюють не через тіло людини, а вимірюють напругу між двома точками, тому дають точніший результат і показують орієнтовне значення напруги.
Такий прилад дозволяє відрізнити нуль від землі: якщо між фазою і нулем показує близько 220 В, а між фазою і землею — теж приблизно 220 В (бо земля теж має нульовий потенціал відносно фази), то далі треба вимірювати напругу між нулем і землею.
Як точно розрізнити нуль і землю мультиметром
Тут уже без цифрового мультиметра ніяк. Схема дій така:
Спочатку вимикаєте автомат чи вибиваєте пробки — ні, стоп, навпаки, напруга має бути. Вибачте за плутанину, поясню чіткіше.
Для визначення фази, нуля і землі напруга в мережі має бути присутня — інакше ви нічого не заміряєте.
- Виставляєте мультиметр на вимірювання змінної напруги (діапазон 200-750 В, залежно від моделі).
- Прикладаєте щупи по черзі до всіх пар провідників.
- Між фазою і нулем прилад покаже приблизно 220-230 В.
- Між фазою і землею — теж приблизно 220-230 В (іноді трохи менше через опір заземлюючого контуру).
- Між нулем і землею — має бути близько 0 В, максимум кілька вольт. Якщо там суттєва напруга (10-20 В і більше) — це вже привід замислитись про якість заземлення чи обрив нуля десь по трасі.
Ось ця остання перевірка — між нулем і землею — і дає відповідь, де що. Якщо напруга мінімальна — перед вами справжня земля і нуль правильно визначені.
А якщо в проводці лише два дроти, без землі
Стара радянська проводка в багатьох будинках — це двожильний кабель, тобто фаза і нуль, без окремого захисного провідника. У такому випадку “землю” знайти фізично неможливо, бо її просто немає.
У розетках старого типу (без заземлюючого контакту) варто перевірити хоча б фазу і нуль, щоб правильно підключити нове обладнання — стабілізатор напруги, реле напруги чи новий електрощит. Помилково переплутана фаза з нулем у деяких приладах (особливо з електронним керуванням) може призвести до некоректної роботи або навіть виходу з ладу.
Якщо плануєте капітальний ремонт, найкраще прокласти нову трипровідну проводку з повноцінним заземленням — через ПЕ-шину в щитку, підключену до контуру заземлення будинку. Це вже окрема тема, але саму заміну варто планувати, якщо працюєте зі стаціонарною технікою на кухні чи у ванній — там ризики ураження струмом найвищі.
Типові помилки при визначенні
Найчастіше люди плутаються в таких моментах:
- Довіряють тільки кольору ізоляції, не перевіряючи приладом. У квартирах з “народним” ремонтом кольори часто переплутані.
- Використовують індикаторну викрутку в гумових рукавичках чи стоячи на ізольованій поверхні — тоді лампочка може взагалі не спрацювати навіть на фазі, бо коло через тіло не замикається.
- Плутають PEN-провідник (суміщений нуль і земля в старих системах TN-C) зі справжнім окремим заземленням. У TN-C системі, яка досі зустрічається у старих п’ятиповерхівках, нуль і земля фізично об’єднані на підстанції, і розділяти їх самостійно в щитку — досить ризикована й неправильна затія без розуміння схеми.
- Забувають, що в розподільчому щитку фаза може змінюватись по кольору залежно від фази мережі (для трифазних вводів це L1, L2, L3 — різні кольори або нумерація).
Коротко про безпеку
Будь-яка робота з визначенням фази, нуля і землі проводиться під напругою, тому варто дотримуватись базових правил: сухі руки, справний інструмент, не торкатись оголених контактів одночасно двома руками, працювати по одному провіднику за раз. Якщо є найменші сумніви в справності індикатора чи мультиметра — краще спершу перевірити прилад на завідомо відомій фазі (наприклад, у розетці, де вже все промарковано).
Визначення фази, нуля і землі — не найскладніша задача в електрики, але саме з неї починається будь-яка правильна робота з проводкою. Помилка тут тягне за собою неправильне підключення автоматів, УЗО чи побутової техніки, а це вже пряма дорога до короткого замикання або удару струмом. Тому краще витратити зайві п’ять хвилин на перевірку мультиметром, ніж потім розбиратися з наслідками.