Проводку міняють не тому, що так модно, а тому що стара система вже не витягує навантаження сучасної квартири. Чайник, пральна машина, кондиціонер, мікрохвильовка — усе це одночасно вмикається на дроти, розраховані ще на часи, коли з побутової техніки в хаті були лампочка та праска. Якщо у вас будинок старше 30-40 років і алюмінієва проводка — це вже само по собі привід замислитись, а не чекати, поки щось загориться.
Як зрозуміти, що проводку пора міняти
Перші дзвіночки помітні неозброєним оком. Розетки нагріваються під час роботи побутової техніки. Автомати в щитку вибивають без видимої причини, хоча навантаження начебто нормальне. Світло блимає, коли вмикаєш пральну машину чи бойлер. Запах гару з розетки чи вимикача — це вже не дзвіночок, а сигнал тривоги, тут зволікати не можна взагалі.
Окремо варто згадати матеріал проводів. Алюмінієва проводка — це майже завжди привід для повної заміни, незалежно від того, скільки років вона вже пропрацювала без проблем. Алюміній окислюється в місцях з’єднань, стає крихким, погано контактує з сучасною мідною фурнітурою. Плюс перетин алюмінієвих жил зазвичай занижений під сучасні навантаження — старі норми розраховувались на зовсім інше споживання електрики.
Ще один момент — двожильна проводка без заземлення. У квартирах, збудованих до 90-х років, це норма, а не виняток. Сучасна техніка — пральні машини, посудомийки, водонагрівачі — потребує заземлення для безпечної роботи. Без нього ризик ураження струмом зростає в рази, особливо у ванній кімнаті.
З чого почати: діагностика та огляд
Перед тим як закупати кабель і планувати ремонт, треба зрозуміти, що взагалі є в квартирі зараз. Найпростіший варіант — викликати електрика для діагностики. Він пройдеться з тестером по розетках, перевірить щиток, оцінить перетин проводів там, де вони видно, і скаже приблизний стан прихованої проводки.
Якщо хочете самі оцінити ситуацію, зверніть увагу на кілька речей:
- матеріал жил — алюміній чи мідь (алюміній сірого кольору і на вигляд більш м’який);
- кількість жил у кабелі — дві чи три (наявність заземлюючої жили);
- стан ізоляції там, де проводка видно — біля вимикачів, у розподільчих коробках;
- тип електрощита і кількість автоматів у ньому.
У багатьох старих квартирах взагалі один автомат на всю квартиру, і це вже проблема сама по собі. Сучасна схема передбачає окремі лінії на різні групи споживачів — і це якраз те, до чого треба прийти після заміни.
Розрахунок навантаження — база, без якої нікуди
Перш ніж купувати кабель, треба порахувати, яка потужність знадобиться. Складіть список усієї техніки, яку плануєте використовувати одночасно: холодильник, пральна машина, бойлер, кондиціонер, духова шафа, мікрохвильовка, освітлення. Кожен прилад має свою потужність, вказану на шильдику або в паспорті.
Для типової квартири на 2-3 кімнати сумарне навантаження зазвичай виходить в межах 7-10 кВт, якщо є електрична плита чи потужний бойлер — може бути й більше. Це впливає на вибір вхідного автомата і на те, який кабель потрібен від щитка будинку до квартирного щита.
Важливий нюанс — не варто рахувати все обладнання разом і закладати запас “про всяк випадок” на всю потужність одночасно. Реально одночасно працює не все. Але окремі потужні споживачі — електрична плита, бойлер, кондиціонер — краще виносити на окремі лінії з відповідним перетином кабелю та окремим автоматом.
Вибір кабелю та перетину жил
Для більшості побутових ліній у квартирі використовують кабель ВВГнг або ВВГнг-LS з мідними жилами. Абревіатура “нг” означає негорючий, “LS” — низьке димовиділення при загорянні, це важливо для житлових приміщень.
Перетин жил підбирають під навантаження конкретної лінії:
- освітлення — 1,5 мм² зазвичай достатньо;
- розетки загального призначення — 2,5 мм²;
- потужна техніка (духовка, варильна поверхня, бойлер) — 4-6 мм², залежно від потужності;
- кондиціонер — окрема лінія 2,5 мм², рідше більше.
Тут краще не економити і брати кабель з невеликим запасом по перетину, ніж потім перегрівати проводку через заниження. Різниця в ціні між 2,5 мм² і 4 мм² не настільки велика, щоб на цьому économити безпеку.
Планування схеми розводки
Це той етап, який часто пропускають, а потім жалкують. Перед штробленням стін треба намалювати схему — де будуть розетки, вимикачі, освітлення, які лінії йдуть від щитка і куди. Краще розбити квартиру на групи: кухня окремо, ванна окремо, освітлення по кімнатах окремо, потужні споживачі — кожен на своїй лінії.
Такий підхід дає кілька переваг. По-перше, якщо один автомат вибиває, не залишається без світла вся квартира. По-друге, легше локалізувати проблему в майбутньому. По-третє, зручніше рахувати навантаження на кожну групу окремо.
На кухні варто закладати більше розеток, ніж здається потрібним на перший погляд — витяжка, холодильник, чайник, мультиварка, посудомийка, мікрохвильовка. Досвід показує, що люди завжди недооцінюють кількість техніки, яку доведеться підключати одночасно.
Електрощит і автоматика
Заміна проводки без оновлення щита — це половинчасте рішення. У щиті мають бути: вступний автомат, УЗО або диференційні автомати на групи (особливо обов’язково у ванній і на кухні), окремі автомати на кожну лінію.
Номінал автоматів підбирають під перетин кабелю і потужність споживачів на лінії. Для лінії з перетином 2,5 мм² зазвичай ставлять автомат на 16А, для 1,5 мм² — 10А, для потужніших ліній з перетином 4-6 мм² — 25-32А. УЗО ставлять з номіналом струму витоку 30 мА для звичайних груп, для ванної кімнати іноді рекомендують 10 мА.
Реле напруги на вводі — це вже опція для тих, хто хоче захистити техніку від перепадів напруги, характерних для старих будинків з непередбачуваними мережами. Якщо в будинку бувають стрибки напруги — а в старих багатоповерхівках це не рідкість — таке реле може врятувати дорогу техніку від виходу з ладу.
Послідовність робіт на практиці
Спочатку демонтують стару проводку — витягують кабелі зі штроб, знімають старі розетки і вимикачі. Далі йде штроблення нових каналів під заплановану схему, монтаж розподільчих коробок. Потім прокладають новий кабель, підключають до щита.
Тестування — обов’язковий етап перед тим, як заштукатурювати штроби. Прозвонюють кожну лінію, перевіряють опір ізоляції, тестують заземлення. Тільки після цього можна закривати штроби і переходити до фінальних робіт — встановлення розеток, вимикачів, світильників.
Окремо варто продумати підключення до системи заземлення будинку, якщо будинок старий і загального контуру заземлення немає. У таких випадках іноді роблять власний контур заземлення для квартири, хоча це вже питання, яке краще обговорювати з електриком на місці — рішення залежить від конкретного будинку.
Заміна проводки в квартирі — це не той проєкт, де варто економити на матеріалах чи пропускати етап планування заради швидкості. Правильно розрахована схема з якісним кабелем і грамотно зібраним щитом прослужить не одне десятиліття без сюрпризів. А от спроби заощадити на перетині кабелю чи кількості автоматів зазвичай виходять боком уже через кілька років експлуатації.