Для електричної варильної поверхні найчастіше ставлять автомат на 32А або 40А — залежно від потужності самої плити. Але це не універсальне правило, і зараз розберемося чому.
Варильні поверхні бувають різні: індукційні, склокерамічні, комбіновані. Потужність теж плаває від 3,5 кВт до 10-11 кВт у топових моделях з чотирма конфорками. Тому спочатку дивимось паспорт техніки, а вже потім ліземо в щиток.
Як розрахувати номінал автомата
Формула проста: I = P / U, де P — потужність в ватах, U — напруга (в наших мережах 220В).
Якщо у вас варильна поверхня на 7 кВт, то струм буде:
7000 / 220 = 31,8А
Округляємо в більшу сторону і беремо автомат на 32А. Якщо у продажу немає 32А (буває, що магазин пропонує тільки стандартний ряд), можна взяти 40А — це теж прийнятно, автомат просто спрацює трохи пізніше при перевантаженні.
Ось приблизна таблиця відповідності потужності та номіналу автомата:
- до 3,5 кВт — 16А
- 4-4,5 кВт — 20А
- 5-5,5 кВт — 25А
- 6-7 кВт — 32А
- 7,5-8,5 кВт — 40А
- 9-10 кВт — 50А
Ці цифри орієнтовні, і краще завжди перевіряти паспортну потужність конкретної моделі. У Electrolux, наприклад, часто пишуть сумарну потужність окремо для кожної конфорки плюс загальну — беріть саме загальну цифру.
Характеристика автомата — яку обирати
Мало просто підібрати номінал, ще важлива характеристика спрацювання — B, C або D. Для варильної поверхні найчастіше рекомендують характеристику C.
Чому не B? Тому що індукційні плити при вмиканні дають короткочасний пусковий струм, і автомат з характеристикою B може вибивати без реальної причини, просто через чутливість до перевантажень.
Характеристика D тут зайва — вона розрахована на потужні двигуни з великими пусковими струмами (насоси, компресори). Для побутової варильної поверхні це надлишково, і при реальному коротті автомат спрацює із затримкою.
Тобто оптимальний варіант — автомат C32 або C40, залежно від потужності плити.
Чи потрібне УЗО або диференціальний автомат
Окремо ставити УЗО чи диференціальний автомат для варильної поверхні — не обов’язково за нормами ПУЕ, але на практиці багато електриків радять це робити.
Причина проста: варильна поверхня — це потужне обладнання, яке працює у вологих умовах кухні. Якщо станеться пробій ізоляції нагрівального елемента, УЗО врятує від удару струмом. Автомат сам по собі від такого не захищає, він реагує тільки на перевантаження і коротке замикання.
Якщо ставите окреме УЗО — беріть на струм витоку 30мА, номінал по струму на клас вище автомата (наприклад, автомат C32, УЗО на 40А).
Зручніший варіант — диференціальний автомат (дифавтомат), який поєднує в собі функції автоматичного вимикача і захисту від витоку струму в одному корпусі. Це економить місце в щитку і спрощує монтаж. Для варильної поверхні підійде диференціальний автомат типу AC або A на 32А/40А, характеристика C, витік 30мА.
Тип А краще, якщо у вас індукційна плита — вона генерує імпульсні струми, а тип АС на них не завжди адекватно реагує.
Який перетин кабелю потрібен
Автомат без правильного кабелю — це просто залізяка в щитку, яка не захистить нічого. Перетин проводу підбирається під струм, а не навпаки.
Для автомата 32А знадобиться мідний кабель перетином не менше 4 мм² (краще 6 мм², якщо довжина лінії більше 15-20 метрів — буде менше падіння напруги).
Для автомата 40А беріть мідь від 6 мм². Алюмінієвий кабель для кухонної техніки взагалі краще не використовувати — він гірше витримує тривалі навантаження і частіше окислюється в місцях з’єднань.
Кабель типу ВВГнг-LS підходить якнайкраще — він негорючий і не виділяє токсичних речовин при нагріванні, що важливо саме на кухні, де лінія йде поруч з духовкою і варильною поверхнею одночасно.
Окрема лінія чи загальна з духовкою
Тут думки розходяться. Дехто ставить одну потужну лінію на весь кухонний блок — і плита, і духовка живляться від одного автомата. Технічно це можливо, якщо сумарна потужність не перевищує можливості проводки та автомата.
Але я б рекомендував розводити окремо: одна лінія на варильну поверхню, друга на духову шафу. Це зручніше з точки зору обслуговування — якщо щось трапиться з духовкою, не доведеться відключати всю кухню. Та й підбір автомата стає простіше, бо не треба сумувати потужності двох різних приладів з різними режимами роботи.
Типові помилки при виборі автомата
Найчастіше зустрічається ситуація, коли беруть автомат “про запас”, тобто із заниженим номіналом навмисно, думаючи, що це підвищить безпеку. Насправді це призводить до постійних спрацювань при звичайній роботі плити на повну потужність — незручно, і зрештою люди просто ставлять автомат більшого номіналу, ігноруючи розрахунки.
Друга помилка — ігнорування паспортних даних плити і орієнтація “на око” чи за прикладом сусіда. У кожної моделі своя потужність, навіть у межах однієї лінійки виробника.
Третя — використання старого автомата з характеристикою B, який залишився з попереднього ремонту. Це може призводити до неприємних несправжніх спрацювань саме в момент запуску індукційних конфорок.
І ще один момент — забувають про диференціальний захист взагалі, розраховуючи, що “плита нова, нічого не станеться”. А через рік-два, коли вологість кухні і перепади температур роблять свою справу, ізоляція деградує, і без УЗО ризик ураження струмом суттєво зростає.
Підсумок
Автомат для варильної поверхні підбирається за потужністю конкретної моделі: найчастіше це C32 або C40 з мідним кабелем 4-6 мм². Бажано додати диференціальний захист на 30мА, особливо якщо плита стоїть у вологому приміщенні або кухня суміщена з мийкою поруч. Не економте на перетині кабелю і не намагайтеся “заощадити” на номіналі автомата — правильний розрахунок один раз позбавить вас проблем з періодичними вибиваннями і, що важливіше, убезпечить від реальних ризиків замикання чи ураження струмом.