Стара проводка в квартирі, знайдений моток кабелю в гаражі, обрізок дроту невідомого походження — маркування стерлося або його взагалі ніколи не було. А підключати щось до щита чи розетки без розуміння, який переріз перед вами, небезпечно. Занадто тонкий провід під навантаженням гарячі до аварії доведе швидше, ніж встигнете зрозуміти, що пішло не так.
На щастя, визначити переріз можна і без бирки виробника. Способів кілька, і жоден не вимагає лабораторії — вистачить штангенциркуля, калькулятора й трохи терпіння.
Вимірюємо діаметр жили штангенциркулем
Найточніший спосіб для одножильного проводу (моноліт). Знімаєте ізоляцію на пару сантиметрів, зачищаєте жилу від оксидної плівки й міряєте діаметр штангенциркулем або мікрометром.
Важливий нюанс: міряти треба саме голу мідь чи алюміній, а не разом з ізоляцією. Якщо на око прикинути товщину — легко помилитися на цілий типорозмір, а це вже різниця між “нормально працює” і “плавиться в щитку”.
Далі рахуємо площу перерізу за формулою кола:
S = π × (d/2)²
де d — виміряний діаметр у міліметрах.
Наприклад, якщо жила має діаметр 1,78 мм, площа буде приблизно 2,5 мм². Це якраз стандартний переріз для розеткової групи в квартирі.
Для зручності можна не рахувати вручну кожен раз, а звірятися з таблицею:
- 0,8 мм → приблизно 0,5 мм²
- 1,13 мм → приблизно 1,0 мм²
- 1,38 мм → приблизно 1,5 мм²
- 1,6 мм → приблизно 2,0 мм²
- 1,78 мм → приблизно 2,5 мм²
- 2,26 мм → приблизно 4,0 мм²
- 2,76 мм → приблизно 6,0 мм²
- 3,57 мм → приблизно 10,0 мм²
Ці значення округлені, реальний виміряний діаметр рідко буває ідеально круглим числом — на нього впливає і якість виготовлення, і те, наскільки провід був обжатий чи деформований за роки експлуатації.
Що робити з багатожильним кабелем
Тут складніше. Гнучкий провід (той, що маркується літерою “г” у назві, наприклад ПВГ) складається з десятків тонких жилок, і виміряти діаметр всього пучка штангенциркулем — марна справа, бо між жилками є проміжки і форма перерізу далека від ідеального кола.
Правильний підхід — порахувати кількість тонких жилок і виміряти діаметр однієї з них, а потім помножити площу однієї жилки на їх загальну кількість.
Розкручуєте пучок, витягуєте одну жилку, зачищаєте її кінчик і міряєте діаметр мікрометром — тут точність важлива, бо жилки тонесенькі, часто 0,2–0,3 мм. Рахуєте площу за тією ж формулою кола, а потім множите на кількість жил у пучку.
Наприклад, якщо в пучку 56 жилок діаметром 0,2 мм кожна: площа однієї — приблизно 0,0314 мм², помножена на 56 дає близько 1,76 мм². Округлюємо до найближчого стандартного значення — це буде переріз 1,5 мм².
Метод трудомісткий, зате точний. Якщо часу мало, можна прикинути на око — товщина пучка порівнянна з монолітною жилою відповідного перерізу, але це вже приблизна оцінка, не для відповідальних ділянок типу підключення духової шафи чи варильної поверхні.
Зважування — метод для впевнених у собі
Спосіб менш популярний, але корисний, коли є шматок проводу відомої довжини і ваги, а штангенциркуля під рукою немає. Мідь має густину 8,96 г/см³, алюміній — 2,7 г/см³.
Формула проста: переріз (мм²) = маса (г) / (довжина (см) × густина (г/см³) × 10).
Зважуєте, скажімо, метровий відрізок мідної жили без ізоляції. Отримали 22,4 грама на 100 см довжини. Підставляємо: 22,4 / (100 × 8,96 / 10) = приблизно 2,5 мм². Збігається з результатом виміру діаметром — це добрий знак, значить, розрахунки вірні.
Мінус методу — потрібні точні ваги (кухонні побутові з похибкою в кілька грамів тут не підійдуть, особливо для тонких проводів) і чиста жила без залишків ізоляції чи оксидної плівки, які спотворюють вагу.
Порівняння з відомим зразком
Якщо є під рукою провід з відомим перерізом (наприклад, щойно куплений в магазині моток ВВГ 2,5), можна порівняти товщину жил візуально або прикладаючи впритул. Спосіб грубий, годиться хіба для попередньої оцінки — “приблизно такий самий” чи “явно тонший”.
Електрики з досвідом часто саме так і роблять на око, і потім вже уточнюють штангенциркулем, якщо йдеться про щось відповідальне — підключення автомата чи розрахунок навантаження на лінію.
На що ще звернути увагу
Матеріал жили теж має значення, і не тільки для розрахунку ваги. Мідь і алюміній на вигляд відрізняються — мідь має характерний рожево-червонуватий відтінок навіть під шаром оксидів, алюміній — сірувато-матовий і значно легший на дотик, якщо порівняти однакові за товщиною відрізки.
Це важливо не тільки для визначення перерізу, а й для розуміння допустимого навантаження — алюмінієвий провід того ж перерізу витримує менший струм, ніж мідний. Плюс з’єднання мідь-алюміній вимагають спеціальних клем чи гільз, пряме скручування таких жил з часом окислюється і призводить до нагріву в місці контакту.
Також варто перевірити, чи не деформована жила. Старий провід, який довго перегинали чи затискали, може мати сплющений переріз замість круглого. У такому випадку вимір діаметра дасть неправильний результат — краще або зважувати, або вимірювати діаметр у двох перпендикулярних напрямках і брати середнє.
Навіщо взагалі знати точний переріз
Переріз безпосередньо впливає на те, який автомат можна ставити на лінію і яке навантаження вона витримає без перегріву. Провід 1,5 мм² розрахований максимум на 16-амперний автомат і навантаження до 3,5 кВт — цього вистачить на освітлення чи слабкий побутовий прилад, але не на бойлер чи кондиціонер.
Якщо помилитися і поставити автомат на 25 А до проводу 1,5 мм², провід почне грітися задовго до того, як спрацює захист. У найгіршому випадку це закінчується оплавленням ізоляції в стіні, а звідти вже недалеко до займання проводки.
Тому коли переріз невідомий, а лінія працює під серйозним навантаженням — краще перестрахуватися і замінити ділянку на новий кабель з відомими характеристиками, ніж гадати і сподіватися на краще.
Визначити переріз проводу без маркування цілком реально своїми силами — головне мати під рукою штангенциркуль чи мікрометр і не лінуватися порахувати за формулою, а не на око. Для одножильного проводу це займає хвилину, для багатожильного кабелю трохи довше через підрахунок жилок. Але коли йдеться про безпеку електропроводки в будинку, ці кілька хвилин точно того варті.