Двоклавішний вимикач ставлять там, де потрібно керувати двома групами світла з одного місця — типова ситуація для кухні з підсвіткою робочої зони та основною люстрою, або для коридору з двома ділянками освітлення. Схема підключення відрізняється від звичайного одноклавішного тим, що замість однієї пари контактів працюють дві незалежні пари, але фаза для обох спільна.
Розберемо все по порядку — від того, що знадобиться, до нюансів, які часто плутають навіть ті, хто вже щось монтував раніше.
Що знадобиться для роботи
Перед тим як лізти в стіну, варто зібрати весь набір інструментів, щоб потім не бігати за викруткою з мокрими руками (в переносному сенсі, звісно — руки мокрими бути точно не повинні).
Знадобиться:
- індикаторна викрутка або мультиметр для перевірки напруги;
- викрутка плоска та хрестова;
- пасатижі та бокорізи;
- монтажний ніж для зачищення проводів;
- сам вимикач із монтажною коробкою (підрозетником), якщо встановлюєте з нуля;
- ізоляційна стрічка або термоусадка.
Якщо проводка вже є і треба просто замінити старий вимикач на новий двоклавішний — робота займе хвилин 20-30. Якщо ж прокладаєте кабель з нуля, від щитка до точки встановлення, часу піде більше, і тут вже доведеться штробити стіну або вести провід у кабель-каналі.
Як влаштована схема
У двоклавішному вимикачі три контакти: один загальний (для фази) та два вихідні — по одному на кожну клавішу. На загальний контакт заводиться фазний провід від розподільної коробки, а з двох вихідних йдуть окремі проводи до двох ламп або груп світильників.
Нуль на вимикач не подається взагалі — він одразу йде від коробки до патронів світильників. Це та річ, яку плутають найчастіше: намагаються завести нуль на вимикач “про всяк випадок”, а потім дивуються, чому лампочка блимає навіть у вимкненому стані.
Кольорова маркування проводів у сучасних кабелях (ВВГ, NYM) виглядає так:
- коричневий або чорний — фаза;
- синій або блакитний — нуль;
- жовто-зелений — заземлення.
Але на практиці, особливо у старій радянській проводці, кольори можуть бути будь-якими, тому індикаторну викрутку або мультиметр ігнорувати не варто в жодному разі.
Підготовка: знеструмлення та демонтаж
Перше і головне — вимикаємо автомат у щитку, який відповідає за освітлення в потрібній кімнаті. Не просто вимикаємо світло клавішею на старому вимикачі, а саме знімаємо напругу на щитку.
Далі перевіряємо індикаторною викруткою, чи справді немає фази на проводах у розподільній коробці або в підрозетнику. Це займає секунд десять, але саме ця перевірка рятує від неприємних сюрпризів.
Якщо на місці стояв старий вимикач — акуратно знімаємо клавіші, відкручуємо кріпильну рамку, витягуємо механізм із підрозетника. Проводи, як правило, залишаються тими самими, міняється лише сам вимикач.
Покрокове підключення
Тепер до самого процесу. Розберемо на прикладі найпоширенішої ситуації — коли від розподільної коробки до вимикача йде трижильний кабель (фаза + два проводи на клавіші), а від вимикача далі до світильників — окремі лінії.
Крок 1. Заводимо кабель у підрозетник, залишаючи запас проводу 10-15 см — стільки, щоб вистачило на зачистку і зручне підключення, але не більше, бо потім важко буде акуратно скласти механізм у коробку.
Крок 2. Зачищаємо кінці проводів на 8-10 мм — саме стільки заходить у клемну колодку більшості сучасних вимикачів.
Крок 3. Визначаємо фазний провід. Він приходить від розподільної коробки і зазвичай позначений коричневим кольором. Підключаємо його до контакту, позначеного літерою L або просто до спільної клеми — на корпусі вимикача це майже завжди підписано.
Крок 4. Два інші проводи, що йдуть на світильники, підключаємо до двох окремих контактів (зазвичай позначені як 1 і 2, або L1 і L2). Тут не має значення, який провід куди піде — просто перша клавіша керуватиме однією групою світла, друга — іншою.
Крок 5. Акуратно складаємо проводи “гармошкою” всередину підрозетника, вставляємо механізм, закручуємо гвинти кріплення до стіни.
Крок 6. Одягаємо декоративну рамку та клавіші.
Крок 7. Йдемо до щитка, вмикаємо автомат, перевіряємо роботу обох клавіш.
Якщо світло не вмикається — найчастіше проблема саме в переплутаних клемах або в поганому контакті через недостатньо зачищений провід. Buває, що жила залишилась з тонким шаром ізоляції, і клема просто не притискає метал — тоді контакт нестабільний, лампочка блимає або зовсім не горить.
Особливий випадок: підключення через прохідні схеми
Іноді двоклавішний вимикач ставлять не просто для двох груп світла, а в схемі з прохідними вимикачами — коли одну і ту саму групу можна вмикати з різних точок, наприклад з двох кінців коридору. Тут схема складніша, з’являються додаткові проводи між вимикачами, і звичайний двоклавішний вимикач для такої задачі вже не підходить — потрібні спеціальні перехресні або прохідні моделі.
Плутати ці два типи не варто. Двоклавішний вимикач керує двома незалежними групами з одного місця. Прохідний — однією групою, але з декількох місць. Це принципово різні задачі, хоча зовні вимикачі можуть виглядати схоже.
Типові помилки при підключенні
За практикою монтажу найчастіше зустрічаються такі проблеми:
Переплутана фаза з нулем — коли на вимикач помилково заводять нульовий провід замість фазного. У результаті лампочка може слабко світитися навіть у вимкненому положенні через наведення напруги, або взагалі не працювати правильно.
Погана затяжка клем — провід вставлений, але гвинт недокручений. Контакт спочатку працює, а через кілька тижнів через нагрівання і вібрацію з’являється підгар, вимикач починає іскрити або взагалі перестає пропускати струм.
Занадто коротко зачищений провід — коли в клему заходить одразу і ізоляція, і жила, контакт виходить ненадійним.
Робота під напругою — це вже не помилка монтажу, а пряма загроза здоров’ю. Навіть якщо здається, що “тут же просто вимикач, що там може статися” — може статися дуже багато чого, аж до серйозного удару струмом.
Кілька практичних порад
Якщо старий вимикач стояв роками і при демонтажі виявилось, що проводка алюмінієва — варто бути особливо обережним із зачищенням, алюміній ламкий і легко перегинається до обриву. У такому випадку краще використовувати спеціальні клеми для з’єднання алюмінію з міддю, якщо новий кабель мідний.
При виборі самого вимикача звертайте увагу на номінальний струм — для звичайного освітлення підійде модель на 10А, цього більш ніж достатньо навіть для потужних люстр із кількома лампами розжарювання чи LED-джерелами.
Також не завадить перевірити, чи підходить глибина підрозетника під конкретну модель механізму — деякі виробники роблять корпус трохи товщим, і в старому неглибокому підрозетнику механізм просто не влізе без люфту.
—
Підключення двоклавішного вимикача — робота, яку цілком реально зробити самостійно за годину-другу, навіть без глибоких знань електрики. Головне — знеструмити лінію, правильно визначити фазу і не поспішати із затяжкою клем. Якщо є сумніви в кольоровому маркуванні проводів або в стані старої проводки — краще зайвий раз перевірити мультиметром, ніж потім розбиратися з наслідками поганого контакту чи короткого замикання.